· 

Дорога Хресна

Перша стація

Ісуса засуджують на смерть

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Пилат засуджує Ісуса на смерть. Засуджує, хоча знає, що він невинний. Засуджує хоча знає, що ті хто прагнуть смерті Ісуса, хочуть його знищити, бо бояться за свою владу і свої багатства. Пилат, видає несправедливий засуд, бо не хоче суперечки з елітою ізраїльського народу. Засуджує невинного, щоб вберегти свій спокій, свій комфорт, свою політичну кар’єру. Пилат вмив руки, але це не звільнило його від відповідальності. Ті ж самі люди, котрим він догоджав, засуджуючи невинного Ісуса на смерть, ті ж самі стануть причиною його політичного краху і самогубства.

 

Так наш народ не одноразово засуджуваний до смерті, тими, хто мав допомогти йому оборонитися від зла. Скільки то разів наш народ засуджували до смерті, ті, хто не хотів пожертвувати своїм комфортом, своїм спокоєм. Нас полишили наодинці з чисельними навалами зі Сходу. Захід закривав очі і на Голодомори, і на вимордовування нашого народу московськими окупантами, і на боротьбу нашого народу проти коричневої і червоної чуми. Хоча саме наша боротьба оберігала мирне і сите життя західних обивателів.

 

І тепер як і у часи Христа, ті що мають у світі владу й силу, подібно до Пилата вмивають руки. Ісусе, Ти не засудив Пилата за його боягузтво і безхребетність, Ти доклав усіх зусиль, щоб зрушити його закам’янілу совість. Дай нам сили не засуджувати тих, хто б могли допомогти нашому народу, а натомість своєю бездіяльністю і пустими балачками, стають на сторону зла. Дай нам силу і відважність не розраховувати на західну допомогу, але тільки на Бога і власні сили. Амінь.

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Друга стація

Ісус бере на Себе Хрест

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Ісус, бере на Себе Хрест. Бере на Себе це знаряддя муки, щоб перетворити його на знаряддя Спасіння. Бере на Себе відповідальність за наші гріхи, щоб відкупити нас від гріхів та їхніх наслідків. Бере на себе Хрест, щоб визволити нас з неволі гріха, смерті й диявола. Він однією своєю думкою міг би спопелити усіх Своїх ворогів, але Він цього не чинить. Він з любові до нас прагне віддати Себе на найжахливішу і найганебнішу смерть того часу, щоб принести кожному з нас визволення від жахіть зла.

 

Людину від тварини відрізняє усвідомлення особистої відповідальності за себе, свою родину, свій народ. Взявши на себе Хрест, Ісус, вказує нам на цю важливу річ. Вказує на те, що правдива свобода вимагає від нас правдивої відповідальності. А як часто ми втікаємо від відповідальності за самих себе, як часто не хочемо брати на себе відповідальність за долю нашого народу, очікуючи, що хтось за нас це зробить!

 

Герої Небесної Сотні, Герої Майдану, рівно ж як і мільйони героїв у нашій історії, пішли тернистим шляхом боротьби за свободу свою і цілого нашого народу. Вони пішли шляхом Христа, взявши на свої рамена відповідальність за гріхи нашого народу, котрі позбавили його свободи і достойного людського життя. Вони є для нас світлим прикладом для наслідування. Сьогодні вони разом з Христом кличуть до нас: візьміть на свої рамена Хрест відповідальності і йдіть за Христом. Боріться проти зла, не входьте у компроміси з лукавством, облудою й брехнею. Відкиньте себелюбство і допоможіть собі та своєму народу боротися проти зла.

 

Ісусе, дай нам сили гідно і без нарікань нести Хрест відповідальності. Дай нам силу відважно боротися зі злом, як з тим злом, що випливає з наших злих схильностей, так і з тим злом, яке прагне роз’їсти наше суспільство, так і з тим злом, яке прагне знову поневолити наш народ і знищити його фізично. Дай нам рішучості, якщо треба покласти своє життя за народ, так як Ти поклав своє життя за все людство. Амінь

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Третя стація

Ісус перший раз падає під Хрестом

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Щойно розпочалася Ісусова хода під Хрестом, як Він знесилений паде під його тягарем. Спаситель знесилений знущаннями, жахливим бичуванням, котре розірвало Його м’язи аж до кісток, увінчаннмя терновим вінцем, втратою крові. Та мало хто співчуває Його терпінням. Учні зі страху розбіглися. Тільки Іван та невеличка група жінок зі співчуттям і болем над Ісусовими терпіннями, болем від власної безпомічності стоять на Його боці. Єрусалим же живе своїм повсякденним життям: поспішають люди зайняті своїми повсякденним справами, торговці й покупці перекрикують одні одних, група цікавих вийшла витріщитися на чергове видовище – звершення смертної кари, звісно, тут і група тих, хто прагне Ісусової смерті, хто насолоджується видом Його страждань. Та Ісус не нарікає, не проклинає, а з любові до кожного з нас віднаходить в Собі сили, щоб встати і продовжити свою боротьбу.

 

Ісусе, коли на Грушевського впали перші жертви, одні вийшли на прю зі злом на Майдан, чи стали до молитовної боротьби, чи провадили інформаційну війну, інші провадили свій бізнес, пили каву в кав’ярнях, зацікавлено спостерігали «а що з того буде», були і ті кого страх скував і вони поховалися, були і ті, які як посіпаки влади і окупантів, сповненні сатанинської злоби, кидалися, щоб знищити Майдан. Були і ті, хто у власній безпомічності з болем старався допомогти чим міг. І зараз, коли наша держава страждає від московської агресії, знову і знову повторюється та сама ситуація: одні борються, а інші живуть своїм життям, одні страждають, а інші своєю безвідповідальністю і боягузтвом не здатні їм допомогти.

 

Ісусе, просимо Тебе нині, дай нам силу простити всім тим, хто стояв осторонь, всім тим хто своїми недолугими рішеннями спричиняє усе нові і нові страждання. Дай нам усвідомити, що відповідальність за упадки нашого народу лежить і на нас. Дай нам силу, не нарікаючи і не очікуючи допомоги зі Заходу, не розраховуючи на недолугу владу, об’єднатися і встати на захист нашого народу з вірою у Тебе і Твоє превелике милосердя, силу і поміч. Амінь.

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Четверта стація

Ісус зустрічає свою багатостраждальну Матір

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Материнська любов і співстраждання дали Пречистій Діві Марії силу пробитися через натовп Христових ворогів до Свого Сина. Яке то велике терпіння Її Материнського Серця над Своїм Сином. Син збитий, обпльований, принижений, терням увінчаний. Як розривалося Її Материнське Серце!

 

І хто спричинив цей біль, біль двох найсвятіших Осіб, які ходили нашою землею? Хто принизив обплював, замордував Того, хто є Сама любов? Хто завдав неймовірного болю Матері не тільки Бога, але й нашій Небесній Ненці?

Тими злочинцями є ми самі. Так, це ми своїми гріхами є причиною терпінь Ісуса і Марії, Бога і Його Пресвятої Матері.

Але наші гріхи, гріхи нашого народу є причиною не тільки терпінь Пречистої Діви Марії і Її Божественного Сина! Чи одне материнське серце пронизав біль за загиблим сином чи донькою, за скаліченими здичавілим режимом і дикою Ордою дітьми! І знову ж наші гріхи є причиною цих страшних страждань.

 

Кожен хабар, кожний вияв корупції, кожен прояв безвідповідальності, голосування «проти всіх», нехтування своїми громадянськими обов’язками, кожна крадіжка, п’янство, матюки, злоба і ненависть, бійки і сварки, запроданство і доноси, зрада і байдужість, московитські попса і шансон – усе це і багато іншого підтримувало диявольський режим і зараз допомагає московській орді вершити агресію проти нашої держави.

 

Ісусе, Маріє, вдивляючись у ваші терпіння, у терпіння стількох матерів, батьків, синів і дочок, братів і сестер, каємося з усіх цих та інших гріхів, котрі у нашому народі посилюють зло, котрі роблять нас беззахисними перед лицем диктатури та агресії. Каємося і постановляємо не тільки не грішити, але й боротися проти цих гріхів у нашому народі. О Вселаскава Мати випроси нам у Свого Сина сили протистояти гріху в усіх його проявах. Амінь!

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


П’ята стація

Симеон Киренейський допомагає Ісусові нести Хрест

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: На римських вояках лежала відповідальність, щоб засудженого до страти живим доставити на місце виконання вироку. Саме тому, коли Ісус уже був знесилений настільки, що римські вояки побоялися, щоб він не вмер, вони примусили Симеона з Киренеї, що вертався з поля, нести Ісусового Хреста.

 

Очевидно, що Симеон не мав жодного бажання помагати нести хрест якомусь там невідомому злочинцю, що був засуджений римською владою – краще від окупанта триматися подалі, навіть коли він знищує людей з твого народу. Але в якийсь таємничий спосіб ця примушена допомога дала свій дорогоцінний плід в його житті. Знаємо, що його сини Александр і Руф були відомими у першій християнській громаді людьми.

 

Саме допомога потребуючим, самоорганізація і взаємна допомога на Майдані були одним з головних чинників, які допомогли нам вистояти і перемогти. І якщо ми хочемо встояти перед лицем агресії, то мусимо допомагати одні одним, мусимо самоорганізовуватися і бути солідарними не тільки на словах, але й на ділі. Божа заповідь «люби ближнього як самого себе» – ось дороговказ до перемоги і побудови нормального суспільства. А скільки то разів ми грішили проти цієї заповіді, скільки разів руйнували згоду і мир. Прости нам сьогодні, Ісусе, не хочемо більше керуватися власним егоїзмом, а тільки любов’ю до Бога і наших ближніх.

 

Ісусе, вклади у наші серця розуміння цього. Вклади у серця нашого народу ту взаємну любов, котра дасть йому змогу протиставитися злу, що насувається на нього зі Сходу. Дай нам серце чутливе на потреби ближнього, щоб ми радо спішилися з допомогою потребуючим.

 

Дякуємо Тобі, Ісусе, за ту допомогу, яку нам надавали і надають поляки, литовці, латиші, американці й інші народи. Благослови наш народ, благослови усіх тих, хто поспішив на допомогу нам у тяжку хвилину і надає допомогу зараз. Амінь.

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Шоста стація

Вероніка обтирає Ісусове обличчя

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Милосердя та співчуття перемагають страх у святої Вероніки, і вона наражаючись на приниження, удари, зневаги, приступає до Ісуса і обтирає хустиною Його скривавлене лице. Натомість Спаситель віддячує їй щедро: на хустині відбився образ Його Пресвятого Лиця.

 

Простий жест любові й милосердя святої Вероніки, а яка велика нагорода. Кожного разу коли ми чинимо діла милосердя й любові до ближнього, ми стаємо подібними до Христа, кожного разу наближаємося до відновлення у нас, притемненого гріхами, образу і подоби Божої.

 

Скільки то було тих, хто допомагав пораненим майданівцям, хто рятував їх від розправи! Скільки є тих, хто й до сьогодні допомагає постраждалим та їхнім родинам! Скільки є тих хто підтримує наше військо, доведене минулим злочинним режимом до плачевного стану! І ми мусимо тримати свої серця відкритими на надавання допомоги, на діла милосердя і християнської любові.

 

Ісусе, дай, щоб у кожному страждаючому ми бачили Твої страждання і поспішали з допомогою. Дай щоб і в наших душах, як на хустині святої Вероніки відбився Твій лик, щоб у часі спокус ми були збережені від гріха. Амінь.

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Сьома стація

Ісус вдруге падає під Хрестом

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Недовго Симеон допомагав Ісусу. Вояки, як тільки спостерегли, що Він трішки відновив сили, знову поклали на його рамена важкий хрест. Під тягарем Хреста Ісус вдруге падає на землю та людська немилосердність не дає Йому навіть трішки перепочити. Юрба ворогів знущається над ним, а вояки заставляють підводитись і йти далі. Засуджений це вже не людина – це забавка в руках вояків й юрби. Закон уже не захищає його. Та Ісус усе це терпить, бо хоче вибороти мені, тобі, нашому народу, усім людям правдиву свободу дітей Божих.

 

Скільки то наших хлопців і дівчат, чоловіків і жінок пройшли через лещата знущань і катувань! Яких  жахіть довелось перетерпіти багатьом тільки за те, що вони любили свій народ і свою країну, що хотіли правдивої свободи для себе і свого народу!

 

Господи Ісусе, знаємо, що наші серця часто є прив’язаними до різних матеріальних благ і задоволень, комфорту і насолод, котрі віддаляють кожного з нас від правдивої свободи Божого воїна. Знаємо також, що часто у цій боротьбі ми були переможеними. Каємось нині з своїх упадків і просимо Тебе: даруй нам сил у боротьбі за правдиву свободу. Звільни своєю ласкою наш народ від кайданів гріха. Не дай, щоб гріхи наші через ярмо гріха запровадили нас до нового чужинського ярма. Амінь.

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Восьма стація

Ісус промовляє до єрусалимських жінок

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Групу засуджених супроводжували й жінки, котрі з цікавості а може з жалю до долі засуджених йшли разом із натовпом. Коли натовп вийшов за стіни Єрусалиму, жінки почали голосити. Смерть є завжди страшною, а смерть на хресті за своєю жорстокістю є однією із найстрашніших. Жаль до засуджених опанував жінок. Та на Дорозі терпінь і болі Ісус залишається вірним своєму посланню. Серед терпінь Його любов каже Йому забути про себе, а пам’ятати про нарід Божий. Він звертається до нещасних єрусалимлянок з словами напімнення: «Дочки єрусалимські, не плачте наді мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! – і горбам: Покрийте нас! Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?». Ісус звертається до них з напіменням, із закликом до покаяння, до зміни життя, бо тільки навернення могло врятувати місто, котре не розпізнало часу, коли його відвідав Бог. Менш як за 40 років після цього римський імператор Тит, після тривалої облоги, зрівняв Єрусалим із землею.

 

Ми часто боїмося чи не хочемо давати напімнень своїм близьким, своїм знайомим, боячись їх образити. Але поза плечі, у колі інших дуже добре вміємо описати неподобства тих, кого б мали спам’ятовувати. Це поведінка раба, а не вільної людини. Це поведінка того, хто не має правдивої любові до свого ближнього, до свого народу.

 

Ісусе, дай нам сили бути відважними апостолами Істини, дай нам мудрості й любові, щоб звертати один одному увагу на помилки, на недоліки, на неподобства та з вдячністю приймати такі братні напімнення. Амінь.

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Дев’ята стація

Ісус третій раз падає під Хрестом

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Ось вже недалеко до самого місця страти, треба тільки піднятися на горб, що його в народі називають Череповищем, або Голготою. Та Ісуса вже опускають останні сили. Він знову падає під тягарем Хреста та немає вже сили більше підвестися. І це не дивно, бо на цьому Хресті Він несе гріхи цілого світу, мого народу і мої.

 

Ісусе, ми каємося сьогодні з усіх своїх гріхів та гріхів нашого народу. Каємося за ті хвилини коли Ти посилав нам напімнення, а ми їх відкидали, каємося за мільйони дітей вбитих через аборти, каємося через розквіт неморальності, прагнення до наживи, покривдження вбогих, сиріт і вдів. Каємося сьогодні за нечутливість до потребуючих, за не святкування неділі й свят. Каємося за сварки і роз’єднання в нашому народі, за відсутність єдності й духа братерства. Каємося за відкидання нашим суспільством, нашим народом Твого Божого закону. Каємося за всі ті ситуації й випадки, коли через нашу недостойну і грішну поведінку зневажається  Боже Ім’я. Ми просимо сьогодні Твого прощення для нашого народу. Просимо про ласку його навернення і його духовного відродження, бо знаємо, що без Твоєї допомоги ми не можемо опиратися злу, котре насувається на нас. Ісусе, змилосердися над нами і нашим народом. Амінь!

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Десята стація

Кати здирають одіж з Ісуса

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Прибувши на Голготу, кати почали здирати одіж із засуджених. Це був акт наруги та приниження. А для Ісуса ще й акт болю, бо одіж уже була присохла до Його ран. Сам Бог на Ґолґоті принижений від свого створіння, Сама Любов виставлена на посміховище Ненавистю, Сама Праведність збезчещена Неправедністю, Сама Правда обпльована Брехнею.

 

Ворог людини диявол завжди прагне не просто знищити людину, він прагне її збезчестити, відібрати у неї відчуття власної гідності. Чи не під саме таким диявольським надхненням діяли і діють вороги нашого народу? Чи беркутівці не під таким саме диявольським надхненням здирали одіж з майданівців на снігу та морозі? Чи не саме таке надхнення заохочує тих, хто безчестить наші святині? Чи не саме таке надхнення спонукає до перелюбства і розпусти?

 

Ісусе, Ти дав себе збезчестити, щоб заплатити кару за гріхи нечистоти як наші особисті так і нашого народу, за розбиті сім’ї та зруйновані дитячі долі. Всемилостивий Господи зціли сім’ї у нашому народі, зціли нашу молодь. Амінь.

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Одинадцята стація

Ісуса прибивають до Хреста

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Римляни, на відміну від інших народів, не просто прив’язували жертву до хреста, але ще й цвяхами пробивали руки і ноги. При розп’ятті жертва була у такому положенні, що мусіла боротися за кожен ковток повітря. Для цього потрібно було опиратися на руки, або на ноги. Тому пробиття рук і ніг робило боротьбу за ковток повітря несказанно болючою, перетворюючи просту людську потребу на муку. Саме покарання розп’яттям у римлян вважалося чимось надзвичайно жахливим і принизливим. Римський громадянин не міг бути розп’ятим.

 

Ісус, приймає на себе це жахливе покарання, щоб визволити кожного з нас від гріха, від вічності у пеклі, від наслідків наших гріхів. Він не мусів це робити. Він не мусів залишати Престол Своєї Небесної Слави і народжуватися з-поміж нас людей, він не мусів терпіти, не мусів приймати таку страшну смерть. І це не було б несправедливо. Кожен із нас своїми гріхами, образивши безконечну Божу Любов і велич, заслужив собі цілком справедливо на пекло. Але Ісус з любові до нас добровільно хотів жертвувати себе не тільки для того, щоб відкупити нас від пекла, але й щоб вже тут на землі ми користаючи з Божих ласк могли жити у свободі й щасті дітей Божих.

 

Ісусе, що з любові віддав Себе на страшну смерть заради нас, навчи нас любити Бога і своїх ближніх правдивою діяльною любов’ю, котра готова і самого себе пожертвувати заради добра та спасіння інших. Дай нам пізнати усі скарби, що їх Ти вислужив для нас, щоб вже тут на цій землі ми могли жити у правдивій свободі й правдивому щасті дітей Божих. Амінь.

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Дванадцята стація

Ісус вмирає на Хресті

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Піднесений на Хрест Бог і Спаситель! Цар, що царює з Престолу Хреста. Над головою Ісуса напис: «Ісус з Назарету – Цар юдейський». Цей напис усьому світу звіщає – Ось Цар! Щобільше, якщо взяти перші літери слів на староєврейській, то напис говорить: Ягве! Ось Цар і Бог!

 

Це не Цар, який примушує Його слухати. Це не Цар, який вимагає, щоб Йому служили. Це не Цар, який завойовує, щоб обкласти податками, підбити від себе народи і знищити їхню національну ідентичність.

 

Христос є Царем, який дарує свободу. Він є Царем, який приносить самого себе у жертву, щоб врятувати своїх підданих. Це Цар, який пропонує своїм підданим сісти з Ним на Престолі Його Слави, щоб з ним навіки царювати. Це Цар, який своїх підданих хоче мати своїми братами і друзями.

 

У страшних муках Він відчуває Себе відкиненим від Отця Небесного, щоб ми перестали відчувати своє відкинення від Бога. Каже пророк Ісая про Нього, що Він узяв на себе всі наші болі, наші терпіння і страждання, наші гріхи і переступи, а святий апостол Павло каже, що всі наші боргові зобов’язання перед Богом Ісус знищив у своєму тілі прибитому до Хреста.

 

Більше від того, Христос на Хресті подарував нам Свою Матір Пречисту Діву Марію, як Матір нашу, відкрив нам знову доступ до Небесного Отця, вчинив нас спадкоємцями Небесного Царства. Він на Хресті хотів пролляти свою Кров до останньої краплі, відкривши нам доступ до свого Серця через рану списом. Його смерть стала нашим життя.

 

Ісусе, дякуємо Тобі, що Ти вчора, сьогодні і завтра Той самий, Той самий люблячий Бог і Цар. Дякуємо Тобі, що Ти наш нарід вчинив членом спільноти християнських народів. Дай нам усім і нашому народу ласку бути вірним Тобі до кінця. Амінь.

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Тринадцята стація

Мертве тіло Ісуса здіймають із Хреста

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Фізично сильні люди часами більше тижня висіли живими на хрестах. Але Христос помер скоро. Вимордуваний тривалими знущаннями, втративши багато крові під час бичування, Христос помирає на дереві Христа. Але як стверджують медики, не фізичне знесилення стало причиною Його смерті, а емоційні переживання. Бог відчув на Собі тягар злоби усього людства. Відчув усю глибину жаху відкинення людини від Бога, увесь розпач вічності пекла. Ісус перейшов через це, щоб ми не мали це переходити.

 

Ісус зійшов до глибин Аду, щоб визволити душі людей звідти. Щоб відкрити брами Раю для кожної людини, яка відгукнеться на Його царське запрошення.

 

Та коли мертве тіло Ісуса скидали з Хреста, багато з цього було ще не до кінця зрозумілим. Біль, смуток, терпіння, як хвилі розбурханого моря накривали Його Страждальну Матір і Його вірних приятелів. І у житті нашого народу траплялися не раз подібні події. Скільки то смутку Орди зі Сходу уже принесли нашому народу! І знову збирається ординська навала на наших кордонах, знову коїть злочини у Криму!

 

Багато хто порівнював лице Христа з Туринської плащаниці з лицями мертвих майданівців. Яка дивовижна схожість у шляхетному спокої! О Ісусе, навіть у цей спосіб, Ти даєш нам знак праведності нашої боротьби за нашу свободу! Ти приймаєш жертви нашого народу до збору своїх мучеників, свідків Твоєї Святої Правди. Просимо Тебе сьогодні: не дай щоб їхня жертва була марною. Зруйнуй усяке зло, котре знову насувається, щоб запанувати над нашим народом. Амінь.

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!


Чотирнадцята стація

Мертве тіло Ісуса складають до гробу

 

Люди: Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!

 

Священик: Зближалася субота, день відпочинку посвяченого Богу, а того року то ще й було найбільше юдейське свято – свято свободи Божого люду – Пасха. То ж у поспіху Ісусові приятелі облаштували Його похорон.

 

Смуток і біль Пресвятої Богородиці, побожних жінок Мироносиць, святих Івана, Йосипа з Ариматеї та Никодима, годі було описати, коли вони знімали мертве тіло Ісуса з Хреста. Його мертве тіло, намастивши дорогоцінними оліями, вони вкладають до гробу.

 

Та вороги Ісусові навіть мертвого Його бояться. Тому виставляють сторожу над Його гробом.

Наші вороги так само бояться. Вони бояться нашої свободи, свободи дарованої Богом. Вони бояться, бояться навіть мертвих героїв нашого народу.

 

Вони стараються спаплюжити імена кожного борця за нашу свободу, сплюгавити пам’ять про них. Вони бояться не тільки мертвого Бандери, сина греко-католицького священика, вони бояться навіть мертвих мирних майданівців.

 

Бояться, бо знають, що наша свобода і Божа правда зруйнують Імперію Зла, царство облуди, брехні, рабства і насильства. Бояться, бо знають і пам’ятають, що наш народ, опертий на Божій істині є непереможний. Силу Божого Духу не здолати за допомогою зброї, насильства та брехні.

 

Ісусе, не дай нам зійти на облудні манівці. Укріпи нас і наш нарід у Своїй Істині. Даруй перемогу нам над Злом, що насувається зі Сходу. Нехай від лиця Твого згинуть ненависники Твої і нашого народу. Амінь.

 

Люди: «Отче наш», «Богородице Діво», Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

Текст із церковного архіву Коломийської єпархії УГКЦ.

Write a comment

Comments: 0