ДОРОГА ЖИТТЯ

Дорога життя. Як позитивний досвід боротьби з бездоріжжям можна спроектувати на всю Україну.

 

Спілкувалася Олена Максименко

 

Відео: Сергій Лисенко

 

Фото: Іванна Калина-Костюк

 

Достовірність гасла «Схід і Захід разом» понад усе відчувається на дорогах. Якщо заплющити очі на характерні пейзажі, притаманні регіону, то глибина і частота ям на шляху буде приблизно ідентичною. Як і наслідки для автівок, проходимість транспорту, «Швидких» тощо. Дороги – це не лише про якість життя. Це також про самоповагу, про здатність протидіяти корупції і відстоювати власні права, зрештою, про відкритість для світу – адже по більшості мальовничих закапелків України з іноземців наважиться проїхати хіба любитель екстриму. 

 

Військовий капелан Микола Мединський майже мимоволі став на чолі проекту «Дорога життя». Провівши результативну блокаду проблемного відрізку автошляхів, він вирішив не спинятися на досягнутому, і подав заявку на участь у проекті-змаганні «Нові лідери». Переможець обирається шляхом голосування і отримує ресурси на втілення своєї задумки. 

 

Проект капелана «Дорога життя» представляє координаційний центр мережі громадських організацій по всіх областях України, котрі борються за покращення стану автомобільних доріг. Його ідея у тому, аби навчити громади на місцях впливати на державні органи у вирішенні питання поганого стану доріг та підтримати їх у проведенні громадських акцій, складанні юридичних документів та висвітлені боротьби. Проект передбачає об’єднання активістів, які вже мали позитивний досвід вирішення питань доріг, та координування їх із активістами, які тільки-но починають цей шлях; надання активістам підтримки – юридичної, інформаційної, організаційної; проведення тренінгів та навчань із активістами в регіонах. 

 

Микола Мединський розповів про позитивний досвід боротьби з бездоріжжям і бачення проблеми.

 

Проект «Дорога життя» розпочався у червні 2018, коли зорганізували акцію з перекриванням автошляху з вимогами ремонту дороги «Делятин – Яблунів». Але вона мала попередню історію. Рік перед тим проводили відповідну акцію в Стопчатові. Громади району раніше блокували дорогу і в Делятині, але це не давало видимого результату. Фактично акцію ініціювали хлопці з проханням підтримати. У нас постійні виїзди на фронт, я не мав часу займатися тим, але вчергове приїхавши додому, раз-другий розбивши ходову по дорозі, коли надійшли чергові прохання, я сказав, що буду долучатися. Ми розпочали блокування в двох місцях: в Стопчатові, це громада Косівського району; Ослави розпочали блокування в Делятині – там дорога на Буковель. 

Я приєднався, перейшов на Делятинський напрямок. Думали, це триватиме два-три дні, влада відреагує і дослухається до потреб громади. Склалося так, що ми блокували дорогу 11 днів. Днів шість чи сім – точно не пам’ятаю – в Стопчатові, тоді зняли Стопчатівську блокаду, і всі сили кинули на Делятинський напрямок. Людей на блокаду виходила різна кількість. Було нас і 200-300, було і 500 осіб. В Стопчатові чергували день і ніч, у Делятині на ніч блокаду знімали. 

 

Є інформація, що влада області розраховувала, що люди два-три дні постоять, їм набридне, і вони розійдуться. Потім Гончарук – голова обласної адміністрації – скликав збори керівників всіх рівнів, голів сільських і селищних рад із цілої області, щоб налаштувати проти нас, протестувальників, всі інші населені пункти. Начебто ми вимагаємо виділити гроші, котрі будуть взяті з бюджету, за рахунок інших громад. Але коли відбувалися ці збори, ми прийшли і розклали «по поличках», як і звідки взяти ті кошти. В кінцевому результаті вдалося пояснити керівникам громад те, що кошти виділяються не за їхній рахунок, а навпаки – з бюджету, який передбачає ремонт дороги, особливо небезпечних ділянок. 

 

Водії ставилися до блокади по-різному. Були такі, що з розумінням сприймали, були такі, що обурювалися. Було багато зустрічей, багато спілкування. Представники місцевої влади намагалися власників відпочинкових комплексів Буковелі, Яремчі налаштувати проти пікетувальників, нібито перекрита дорога не дає можливості возити продукти і шкодить їхньому бізнесу. З цими людьми, як і з водіями – спілкувалися, пояснювали – мовляв, проблема сьогодні в нас, поставтеся з розумінням, і ми разом її подолаємо. Ніхто не застрахований, халепа подібного характеру може виникнути і у вас, для того, щоб її подолати, ми будемо намагатися допомогти, підтримати вас. І таким чином будемо долати всі проблеми в суспільстві, котрі потребують вирішення. 

 

Перші дні блокади в Делятині – був кілометрів 20 затор, влада уперто вдавала, що нічого не відбувається. Більше того, був повністю перекритий доступ до телеканалів. Тобто якщо у новинах показували сварку жінок за межі чи за кури, то про те, що перекрита траса на Буковель, і що мешканці близько 15-ти сіл намагаються відстояти свої права, по телебаченню не було жодної згадки. У Верховній Раді був організований брифінг, я їздив, висвітлював цю проблему. Я зв’язався з режисером документального кіно Сергієм Лисенком, з репортеркою Іванною Калиною-Костюк, вони, відповідно, три-чотири доби інформаційно день і ніч працювали, намагаючись донести до суспільства проблему. Наш інформаційний відділ працював, залучаючи інтернет-ресурси, блогерів, звертаючись до всіх, до кого тільки можливо. Відгукнулися канали обласного значення… На даний момент є практика, є розуміння плану, як діяти, що робити, і хотілося б поділитися досвідом із іншими громадами, систематизуватися в певне ядро, навколо котрого будуть гуртуватися ті громади, в яких є проблеми, і вже спільно вирішувати їх. 

 

Починалося все на ентузіазмі, але за два-три дні люди втомилися, і далі би сталося так, як передбачала влада. Але якось сталося так саме по собі, що лідером цього всього став я. І я намагався це все якось систематизувати – для того, щоб людей тримати, дати наснагу, підіймати дух – я намагався щовечора, навіть після перемовин і поїздок, розказувати їм, що відбулося, розказувати про здійснений хай і маленький крок вперед, про те, що ми плануємо зробити завтра, потім те, щоб досягти такого-то результату – і так далі. Якщо працювати злагоджено, системно, то можна стримати громаду, щоб люди не втомилися, щоб їм не набридло, щоб не було паніки, розчарування. 

 

Коли прийшли представники обласної адміністрації, були якісь обіцянки, але нічого толкового, конкретного. І тоді наша блокада перебралася до Обласної Ради. Під Радою так само намагалися привернути увагу. Голова обласної адміністрації зразу ж поїхав за кордон, було намагання збити хвилю протесту, тобто, робилося все, щоб люди розійшлися. Спілкування із губернатором, спілкування із представникам влади набували гарячого характеру. 

 

Рік перед цим, коли відбувалася блокада в Стопчатові, вони пообіцяли, що дорога буде зроблена, будуть виділені кошти, оголошений тендер. І дійсно, оголосили тендер, він передбачав на той час 250 мільйонів гривень, здається, на цей відтинок. В кінцевому результаті, тендер виграла фірма ПБС, відповідальний – Олександр Шевченко, вона пов’язана з фірмою «Буковель». Але допоки дійшло до самого виконання робіт, відбулося щось подібне до гри в наперстки, коли «кручу-верчу, надурити хочу». Вони зіграли в наперстки, але вже на папері, і змінили статус дороги з обласного значення на дорогу місцевого значення. Тобто фінансування передбачалося вже не з державного бюджету, а з бюджету області. І, в кінцевому результаті, з 250-ти мільйонів гривень залишилося вже 40. Тобто, понад 200 мільйонів були просто в людей вкрадені. І методом місцями гострого спілкування з губернатором, із представниками влади, вдалося все таки вибити гроші, хоча починалася розмова на тональностях, що «40 мільйонів, більше неможливо», пізніше вже якусь іншу частку, «більше неможливо»… так поетапно дійшли до того, що більшу частину грошей все ж таки вдалося вибити на цю дорогу.      

 

Вибили потрібні 80 мільйонів фактично на перший шар, але їх не вистачало, і залишок цієї дороги до кінця повинна була докласти фірма ПБС. Не закінчили десь кілометри три. Але більшу частину дороги зробили. Зараз буде підніматися питання відносно виділення коштів на завершення цієї дороги, покладення другого шару, оскільки перший розрахований на три-чотири роки від сили, руйнація може починатися після двох років. Відповідно, якщо не покласти завершальний шар, то бюджетні гроші платників податків будуть викинуті на вітер.

 

Тут ідеться про фундаментальні засади самого проекту. Скажу чесно: коли починалася блокада, дуже багато людей не вірили в те, що можна чогось добитися, що може влада відреагувати на їхні проблеми. Але вони побачили, що, хай і не до кінця, але все ж таки до їхньої думки дослухалися, вони частково відстояли свою позицію. Я радів не стільки з тієї дороги, стільки з того, що вдалося в людей відновити віру в себе і в свої сили. Вони бачили: ми зібралися докупи, ми одностайні, ми є сила! Це трохи схоже на те, що було на Майдані, коли люди так само не вірили, що може бути якийсь результат, але зрештою побачили, що в єдності – сила народу. Подібний варіант і тут. 

 

Це питання не тільки дороги, оскільки є дуже багато проблем у суспільстві, котрі спричинені несумлінним виконанням владою своїх обов’язків. Беззаперечно, для того, щоб добитися результату в суспільстві, потрібно мінятися самому суспільству, міняти свою свідомість. Але: це вже питання ідеології, психології суспільства, це те, що народ одразу не побачить і не відчує. Питання дороги – це перше. Це питання, котре об’єднує всіх. І поліцію, і чиновника, і військового, і бізнесмена, і вчителя, тому що це наболіло кожному, бо по дорозі рухається, пересувається кожен, дорога – це обличчя держави, і певною мірою, це є безпека кожного з нас. Ці 30 кілометрів дійсно настільки були жахливі, що було нереально довезти хворого до лікарні чи вагітну до пологового будинку, в принципі, від цього залежало життя людини. І власне, стартуючи із питання дороги, можна відновити віру громади в свої сили. Дорога – це фундаментальні речі, а далі вже можна піднімати питання вирішення інших проблем у суспільстві, зміни свідомості, закладення якихось ідеологічних засад у тому числі. 

 

Дорога – це бездонне джерело для відмивання коштів, для крадіжки. В більшості випадків у нас як вирішують проблему з дорогою?.. Латають ямки. Ніхто ніколи не порахує, скільки грошей затрачено на латання дороги, а скільки їх просто вкрали. Це є наболіле питання для всіх, для того, щоб його вирішувати, нам потрібно єднатися. Систематизувати напрямок роботи, план роботи, організації навколо цієї мети, і вже системно, враховуючи практику, враховуючи перемоги, поразки чи помилки, все ж таки добиватися правди. 

 

Ми не можемо змінити владу, просто клацнувши пальцями, але народ має право, має силу і має обов’язок у першу чергу примусити владу виконувати закон і конституцію. І якби нам вдалося долучати громадські організації по Україні, якщо нам вдасться об’єднувати їх навколо цієї ідеї, ми можемо досить ефективно і вагомо боротися і відстоювати свої права.

 

Мій проект – це інформаційна кампанія. Тут стрижнем є інформаційність. Ця дорога не ремонтувалася 30 років, кошти виділяються весь цей час! Більше того, кошти на ремонт дороги закладені у ціну бензину. Де вони діваються? Це питання, яке треба ставити перед владою. Чому вони не роблять те, що повинні робити? Чому не виконують свої обов’язки? Основна проблема – це є корупція, це зрозуміло. Основна проблема народу в тому, що народ розуміє це все, але щось не дозволяє консолідуватися. У своїй промові я зауважив до Гончарука – єдиним джерелом влади є народ. І люди, які найняли вас, чиновників, на роботу, прийшли сюди, щоб вас спитати: чому ви не виконуєте те, за що вам держава, тобто, народ, платники податків платять зарплату? Від 90-х років чиновники приходять до влади, але ніхто не відповідає за зроблене, чи вірніше, не зроблене. А народ повинен консолідуватися і запитати, приміром, голову сільської ради: чому ти не зробив те і те? Спитати в депутата: ми тебе обирали, ти обіцяв те і те. Чому ти це не зробив?! Ми обрали президента, обіцяв те і те; що ти з цього зробив, що не зробив, і чому не зробив те чи інше?

 

Підтримати «Дорогу життя» можна за посиланням:

 

https://novilidery.com/lider/2-season/Medinskiy_Mikola_Vasilovich

 

Голосування забере не більше двох хвилин, однак результатом перемоги можуть стати дороги європейського рівня, що своєю якістю єднатимуть як Схід, так і Захід країни

Write a comment

Comments: 1
  • #1

    Lioudviga Roliouk (Wednesday, 05 June 2019 19:19)

    Вірю в порядність і відмінну працю на благо народу Миколи Мединського !
    Підтримую кандидатуру !