Випробування єдністю

Випробування єдністю. Волонтери і ветерани намагаються створити мережу підтримки

Олена Максименко

Фото автора

У Києві відбулися збори Координаційної ради, що має на меті об’єднати волонтерські й ветеранські ініціативи та громадські організації у спільний рух. У цьому контексті не йдеться про створення нової структури або ж організації, а про налагодження єдиної мережі, де б дружні і подібні за напрямком діяльності організації могли підтримувати одна одну інформаційно та, за потреби, юридично.

Ініціатором зібрання стала Ружена Волянська, голова «Громадського руху» та голова правління ВО «Учасників АТО Галичини». Серед тих, хто прийшов, були волонтери, громадські активісти, ветерани, а також дійсні військовослужбовці. Почалося зібрання зі спільної молитви – за пропозицією військового капелана Миколи Мединського, а також хвилиною мовчання в пам'ять полеглих воїнів.

Серед представлених громадських організацій – «Шлях єднання», «Комітет учасників АТО», «Бучанська варта», «Українці разом» та інші. Серед бійців були як представники славетного батальйону Кульчицького, так і добровольці ДУК, і 25 батальйону «Київська Русь», і «ті, кого не можна знімати і називати» - вояки ССО, і багато інших. Чимало з присутніх займаються соціальною адаптацією та реабілітацією учасників бойових дій, патріотичним вихованням молоді, чимало веде правозахисну діяльність. 

«Хочу, щоб ми сьогодні познайомилися, по-друге, скоординувалися, і об’єдналися в одну громаду, - зазначила на початку зустрічі Ружена. – Але головне повідомлення – ми не маємо бажання зливатися в одну організацію. Розуміємо, що у кожної людини, в кожної організації своє бачення, свій шлях, вже пройдений або окреслений».

 

Активних людей меншість у будь-якому соціумі – таким є закон соціології, а отже, ця меншість небайдужих неминуче між собою перетинається. Тож не дивно, що зібрання пройшло під знаменами обіймів, впізнавання знайомих облич і радості від зустрічі давніх друзів, колег та побратимів. Однак сказати, що зустріч минула безхмарно, було б неправдою. 

Час від часу спалахували емоції, що межували із пристрастями. Серед питань, які поставали – як відрізнити і уникнути контактів із так званими «мертвими ГО-шками» - зареєстрованими громадськими організаціями, котрі по факту не ведуть жодної конструктивної діяльності, й існують лише на папері – ще в 2014 році почали з’являтися організації, що позиціонували себе як «ветеранські» (хоча війна тільки почалася). Поставало також питання, чи уникати політики, чи навпаки прагнути, аби активісти і ветерани обіймали посади бодай голів сільрад, і активних людей в уряді (нехай і на місцевому рівні) ставало більше. Був згаданий подібний досвід організацій «чорнобильців» - тих, які допомагали постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС

Як виявилося, це не перше засідання Координаційної Ради (хоча щонайменше половина присутніх потрапила туди вперше), однак, при спробі обрати голову Ради попереднього разу, за словами очевидців, відбулися фальсифікації, через які наразі точиться судовий процес. 

Засідання часом виходило з конструктивного русла, і в кімнаті ставало надто гучно. Однак, врешті-решт маленькою перемогою стало ухвалення і підписання Меморандуму про співпрацю та взаєморозуміння; призначення відповідальних осіб за різні напрямки та намічені цілі на наступне засідання.

«Метою Меморандуму є взаємодія та координація діяльності Сторін для взаємодопомоги та отримання позитивного результату в реалізації прав та соціальних гарантій, передбачених законодавством України, особами, які брали участь в бойових діях, волонтерами та тими, що надавали підтримку учасникам бойових дій, членами їх сімей; задоволення їх економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів; надання оздоровчої, медичної, психологічної, моральної та матеріальної допомоги, у тому числі і сприяння вирішенню житлових проблем» - ідеться у підписаному документі.

 

Микола Мединський запропонував, аби до наступної зустрічі усі присутні на засіданні організації обмінялися своїми резюме через спільний канал комунікації, а також підготували свої проекти у контексті майбутнього спільного руху.   

Складається враження, що дане засідання потрібне не стільки задля об’єднання небайдужих людей навколо спільних цілей (хоча й для цього, безперечно, теж). Однак також це свого роду «тест на зрілість» для активного прошарку суспільства. Адже подібних спроб згуртування за останні п’ять років історія знає не одну і не дві. Чи вийде нас цього разу підняти спільні інтереси і проблеми вище за особисті амбіції? Чи зможемо слухати й чути одне одного, а по тому й «гребти в одному напрямку»? Чи повернемо в конструктивне русло одвічне українське «на Івана два гетьмана»? Від цього значною мірою залежить подальший розвиток країни. Адже поки що українське громадянське суспільство трохи скидається на підлітка – обдарованого, здібного, вразливого, амбіційного й закомплексованого водночас, схильного до бунтарства і емоційних «гойдалок». Втішає, що подібні «перехідні періоди» пройшли більшість цивілізованих країн. Час дорослішати й нам. Чи вдасться нам це цього разу?.. Побачимо на наступному зібранні Координаційної ради в середині травня.   

Write a comment

Comments: 0