· 

ДУХОВНІ КЛЕЙНОДИ

ІСТОРІЯ  ТА  СИМВОЛІЗМ ІКОНИ “БОГОРОДИЦЯ ЄДНАННЯ”

Вся історія боротьби Українського народу за церкву Христову та Волю, насичена особливим опікунством та покровительством нашої Небесної Матінки .  Як запорізьке козацтво, так і воїни УПА вели боротьбу за Українську землю під хоругвою Покрову Пресвятої Богородиці.  Навіть у далекому холодному Сибіру на засланні, підносили свої молитви та прохання про підтримку до Пречистої Марії. Благали щоб дала сили у  нелюдських муках вистояти,  та хоч краєм ока побачити благодатну, але таку вистраждалу Українську землю. Почути спів соловейка, різдвяну колядку, помолитися впавши на коліна у старенькій, але рідній до болю, красивій немов Великодня писанка сільській церковці.

 

Ікона “Богородиця Єднання” одна із тих духовних святинь що бачили і сльози та молитви, надію та розчарування тих, чиє серце палало любов’ю до Бога та України.  Знайдена нащадками Українських політв’язнів  у одному із Соловецьких монастирів, що були перетворені на тюрми та катівні, на підлозі однієї із келій,  що слугувала за тюремну камеру, прибитою цвяхом до підлоги.

Зараз важко дослідити чому саме так, чи для наруги чекістами, чи хтось із Українських мучеників прибив накривши шматком соломи, щоб врятувати від  знавіснілого червоного звіра.

 

Вона являться тією духовною струною, що відтворює та поєднює молитви та боротьбу поколінь Українського народу за Волю та Незалежність.  Достеменно невідомо скільки наших Героїв минувшої боротьби молилися перед іконою “Богородиця Єднання”, але здогадуємося, що напевне тисячі закривавлених уст благали за Волю та торжество Божої правди на нашій землі.  Небезпідставно припускаємо що молилися  перед нею також ісповідники віри,  репресовані священики та єпископи, благаючи єдності у дусі, вірі, та молитві, за єдність нашого народу навколо Київського престолу, во ім’я кращого майбуття Української Землі.

 

На початку 90-років перевезена в Україну на Львівщину,  де трепетно зберігалася репресованими політв’язнями, що повернулися до рідної оселі. Пізніше 2015р.  їхній син Андрій Мацюрак передав її капелану о. Миколі Мединському для духовного опінства воїнів на фронті.

 

На іконі Пречиста Марія зображена не традиційно із маленьким Ісусом на руках, а натомість тримає сувій із словами молитви. Символічно Матір всього світу ніби очікує щоб прийняти у свої обійми нове дитя,і тим дитям є народ Український , що відроджується нашою Вірою та Чином,  у Єдності наших сердець.  Назва ікони “Богородиця Єднання” виникла вже на фронті, під час молитов та спілкування із воїнами, та являється ніби висвітленням внутрішнього змісту слів молитви на паргаменті що тримає в руках Богородиця:  “ Царю Небесний, прийми всяку людину” взиває до свого Сина Богородиця.  Взиває до єднання людини із Богом що проходить через покаяння:  “ Мати Божа, рятуй Україну “, серцем проголошують покоління Українських борців за волю,  через позолочений напис, на вже доробленому кивоті.

 

Ікона намірено не піддавалася реставраційним роботам, внаслідок чого особливе сприйняття її, відчуття духовної боротьби сподвижників Української ідеї за торжество Божої правди на Українській землі.   Тріщина що проходить через всю ікону, є символом  розділеного нашого народу байдужістю наших сердець, дрібними чварами та незгодами подрібленого. І тільки тверда віра та молитва може залікувати цю болючу рану.  Тільки Материнський Покров Богородиці  дарує нам Єднання, допоможе відродитися у Єдиній Українській Родині, спонукає в унісоні битися кожному Українському серцю прославляючи її Сина,  Господа нашого, Ісуса Христа.

 

Мати Божа, наша небесна Заступнице, перед чесною іконою твоєю “Богородиця Єднання” молимо Тебе,  спонукуй кожне вірне Українське серце на Шлях  Єднання, сплети наші помисли та дії у Вервицю Перемоги,  та допоможи збудувати таку вимріяну, вимолювану, по тюрмах та засланнях вистраждалу “Рідну Українську Хату”, під Твоїм Святим Покровом.

АМІНЬ !!!


ІСТОРІЯ  ТА  СИМВОЛІЗМ ІКОНИ “Я РАНИ ВАШІ ВЗЯВ НА СЕБЕ”

Історія та символізм ікони Христа Спасителя, що носить назву “Я рани ваші взяв на себе”. 

 

Історія приходу ікони до Українського суспільства межує з чудесними об’явленнями, котрими так багатіє церква Христова, та котрі Господь зсилає щоб спонукувати нас до ще більш ревної віри, покаяння та навернення. 

 

- Три фронтові друзі на передових позиціях у межах Мар’янки готували місце під вогневу точку, неквапно прибираючи розвалини на місці колишніх, прямим попаданням розбитих гаражів… 

 

- На фронті на звук металу особлива реакція, - розповідає мені один з них на псевдо “Бен”, 

 

- Почувши брязкіт металу, на рівні підствідомості, відчули як майнула думка: “Невже розтяжка?” Нерви й так натягнуті немов струни, внаслідок нелегких фронтових буднів… І тут, отче, я побачив погляд, очі котрі запали мені в душу… в самісіньку її глибину… до сих пір перед очима, - неквапно розповідають “Бен” та ‘”Толстий”. 

 

- Залишати ікону там на розвалинах ми не посміли, почистивши від бруду ми занесли її до своєї кімнати… - продовжує “Бен”. 

 

- Ніч пройшла під ворожу артилерійську канонаду. А я, під мерехтіння свічки, дивлюся на ікону, і чомусь погляд концетрується знову на обличчі Христа, і знову ці очі, ніби німий докір, начебто крізь напівсутінок та через гуркіт вибухів щось хоче мені сказати Спаситель… 

 

- І тут думка боляче різонула мені серце - Я ж не охрещений… 

 

Наступного дня воїни принесли ікону до мене, а через день відбулося хрещення на лінії вогню. “Боротьба наша не проти тіла і крові, а проти духів злоби піднебесної.” (ЕФ. 6:12) Тож Українські воїни Олександр (Бен) та Дмитро (Буцак) отримавши тайну хрещення, долучилися до церкви Христової та вже як справжні Воїни світла продовжують боротьбу проти духу ненависті, злоби та руйнації, що його несе на нашу землю знавісніла московська орда. 

 

Споглядаючи на ікону “Я рани Ваші взяв на себе” після фронтової літургії, я теж відчув, що якась думка також не давала мені спокою, щось до болю знайоме бачилося мені у ній, чи то я раніше її бачив, чи про щось серцю близьке вона нагадує мені… 

 

Погляд зупинився на рваних ранах від осколків. Я зрозумів, найпримітніші були в тих місцях на тілі Спасителя, що були нанесені йому по дорозі на голгофу. 

 

І я зрозумів, Господь дарує її нам щоб підтримати наш народ на його, Українській голгофі… ВІДКРИТА РАНА ВНИЗУ ОБЛИЧЧЯ, НЕМОВ УДАР ВОЇНОМ ЮДЕЙСЬКИМ НА КОТРИЙ ІСУС ДАЄ ВІДПОВІДЬ: - Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б'єш? ( Івана 18:23) 

 

І справді хочеться повторити за Спаситилем: - Хіба зле ми чинимо обороняючи свою землю та віру, по що ж ви чужинці московські на землю нашу прийшли, за що б’єте наш народ, дітей наших убиваючи? 

 

НА ДРУГІЙ СТОРОНІ ОБЛИЧЧЯ - ВМЯТИНА: - Символ плювків та принижень, як від тодішньої юрби знавіснілої так і від сучасних… І направду, хіба мало ми сьогодні ображаємо Христа і народ наш своєю зневірою, гріхами, неправдомовством, лицемірством, корупцією, ошуканством та крадіжками? 

 

НА МІСЦІ ДЕ ПІД ОБЛАЧЕННЯМ РУКОЮ ТРИМАЄ ІСУС ЄВАНГЕЛІЄ - ЗНОВУ РАНА, НЕМОВ ВІД БОЛЮЧИХ ЦВЯХІВ КОТРИМИ ДО ХРЕСТА ЙОГО ПРИБИВАЛИ: 

 

- Стільки ж ми разів протягом своєї історії забиваємо чергові, болючі, шершаві цвяхи в тіло Христа своїми чварами та роздорами. 

- Будьте єдині, як і Я та Отець одне. - благає нас Ісус. 

- Я і Отець Одне (Іван 10:30). - наголошує Він. 

- То доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! (До филип'ян 2:2) - вже апостол Павло закликає до Єдності… 

 

А ми не бажаємо єднатися у спільну Українську родину віддаючи перевагу особистим амбіціям, образам, гордині чи користолюбству… І знову наносимо болючі рани Спасителю та шматуємо тіло Матері України. 

 

РВАНІ ОСКОЛОЧНІ РАНИ ПО ОБИДВІ СТОРОНИ МІЖ ПЛЕЧЕМ І ЛІКТЕМ: - Немов криваві рани на раменах Ісуса від бича, що ним немилосердно били Його. 

 

Безліч разів ми доповнюємо ці рани, своєю зрадою чи манкурством, служінню чужинецьким ордам та ідеологіям. От і сьогодні розриваючи ризи нашої матері церкви-мучениці, немов Ризи Христа жовніри розривали, частина українців служить кривавому режиму “рузькаго міра” , пропагуючи лжедуховність московської імперії, обпльовуючи борців за волю України, та поливаючи брудом мучеників віри московське лже-православ’я намагається взяти реванш, водночас благословляючи московських убивць-катів на східному фронті України… 

 

БОЛЮЧІ, БОЛЮЧІ НОВІТНІ РАНИ НА РАМЕНАХ СПАСИТЕЛЯ, ВАЖКА, КРИВАВА ГОЛГОФА УКРАЇНИ!!! 

 

УЛАМКИ НЕ ОБМИНУЛИ І НІМБ ТА ОБЛАЧЕННЯ ІСУСА: - Мовчазне свідчення і символ того що ворог котрий оскверняє нашу землю, прийшов поневажити всяку святиню, і віру, і церкву. За мету має знищити нашу мову, культуру, звичай і традицію, вже вкотре московин намагається знищити наш Український народ… Але повстання із руїни нашої нації та церкви є якравим свідченням істинності слів Христа: 

 

- І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. (Від Матвія 16:18) 

 

НЕМОВ ТОЧНО ВІДМІТИВШИ, УЛАМОК ІЗ ПЕКЕЛЬНОЇ МОСКОВСЬКОЇ МІНИ ПРОБИВ РІВНО ПО

 

 

Капелан, Отець Микола Мединський

Write a comment

Comments: 0